красномовець

красномо́вець

-вця, ч.

Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор.

|| ірон. Який полюбляє виголошувати пишномовні, але беззмістовні промови.

Значення в інших словниках

1. красномовець — красномо́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. красномовець — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. красномовець — КРАСНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор. [Річард:] Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Леся Українка); Поляки вперед [попереду] мали красномовців...  Словник української мови у 20 томах
4. красномовець — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора..  Словник синонімів української мови
5. красномовець — Красномо́вець, -мо́вця, -мо́вцю! -мо́вці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. красномовець — КРАСНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор. [Річард:] Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Л. Укр., III, 1952, 9); // ірон.  Словник української мови в 11 томах
7. красномовець — Красномовець, -вця м. Ораторъ, краснорѣчивый. Іов хоче... довести, що він не згірший красномовець над Сахвира. К. Іов. 26.  Словник української мови Грінченка