красномовний

красномо́вний

-а, -е.

1》 Який володіє красномовністю.

|| Який характеризується доладністю, майстерністю (про мовлення).

|| ірон. Який відзначається пишномовністю, але не має глибокого змісту.

2》 перен. Зрозумілий без слів.

|| Промовистий, виразний (у 2 знач.).

3》 перен. Переконливий, яскравий.

Значення в інших словниках

1. красномовний — красномо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. красномовний — Пишномовний, риторичний, ур. велеречивий, золотоустий, КРАСНИЙ, ж. кучерявий; (жест) промовистий, проречистий, виразистий, переконливий.  Словник синонімів Караванського
3. красномовний — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
4. красномовний — КРАСНОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який володіє красномовністю. Нестямний ляск у долоньки привітав красномовного пана за його річ (Панас Мирний); Красномовний лісник оволодів увагою аудиторії (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. красномовний — БАГАТОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі натяк на що-небудь важливе, істотне), ПРОМО́ВИСТИЙ, КРАСНОМО́ВНИЙ, БАГАТОМО́ВНИЙ рідше; ЗНАЧУ́ЩИЙ, ЗНАЧЛИ́ВИЙ рідше (звичайно про погляд, вираз обличчя); ВИРА́ЗНИЙ (звичайно про погляд).  Словник синонімів української мови
6. красномовний — Красномо́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. красномовний — КРАСНОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який володіє красномовністю. Нестямний ляск у долоньки привітав красномовного пана за його річ (Мирний, III, 1954, 389); Красномовний лісник оволодів увагою аудиторії (Дмит.  Словник української мови в 11 томах
8. красномовний — Красномо́вний, -а, -е Краснорѣчивый. Левиц. Пов. 52.  Словник української мови Грінченка