Великий тлумачний словник сучасної мови

кресь

кресь-кресь. виг.

1》 Звуконаслідування, що означає звук від удару об кремінь і т. ін.

|| у знач. присудка.

2》 розм. Уживається як присудок за знач. креснути.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. кресь — кресь вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. кресь — КРЕСЬ, КРЕСЬ-КРЕ́СЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару об кремінь, камінь і т. ін. (див. креса́ти 1). Кресь, кресь по гострому сколку [осколку] (Ю. Мушкетик); // у знач. пред. Витяг запальничку – кресь-кресь!.. Не горить (А.  Словник української мови у 20 томах
  3. кресь — КРЕСЬ, КРЕСЬ-КРЕСЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару об кремінь і т. ін.; // у знач. присудка. Витяг запальничку — кресь-кресь!.. Не горить (Головко, І, 1957, 162); Юрасик.. дістає кресало.  Словник української мови в 11 томах
  4. кресь — Кресь! меж., выражающее звукъ высѣканія огня. Кресь да й єсть! посл.  Словник української мови Грінченка