криниця
крини́ця
-і, ж.
1》 Глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі; колодязь.
2》 рідко. Те саме, що джерело 1).
3》 чого, перен. Джерело (у 2 знач.), скарбниця чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови