крокодил — Великий тлумачний словник сучасної мови

Значення в інших словниках

крокодил — крокоди́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
крокодил — КРОКОДИЛ – АЛІГАТОР – КАЙМАН Крокодил, -а. Великий плазун з панцирним покриттям. Алігатор, -а. Тупорилий крокодил, який водиться в Америці та Південній Азії (в Китаї). Кайман, -а. Крокодил, який водиться в Центральній та Південній Америці. Літературне слововживання
крокодил — КРОКОДИ́Л, а, ч. Великий земноводний хижий плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків. Біля берега на обмілинах вигрівалися на сонці крокодили (І. Словник української мови у 20 томах
крокодил — А, ч. 1. знев. Людина з вищою освітою. І що ти думаєш, цей крокодил зараз стоїть, торгує на ринку. 2. Характеристика людини; напр., щоб дізнатись, чи подобається дівчина, питають: крокодил — не крокодил (подобається — не подобається). Ну, що, крокодил — не крокодил? Словник сучасного українського сленгу
крокодил — (-а) ч.; мол.; несхвальн. Негарна дівчина, жінка. Словник жарґонної лексики української мови
КРОКОДИЛ — • "КРОКОДИЛ" - громад.-політ. і літ.-мист. журнал сатири і гумору. Виходить з червня 1922 в Москві (спочатку як щотижневий ілюстр. додаток до "Рабочей газеты", а з серпня — під тепер. назвою); з 1932 — у вид-ві "Правда", тричі на місяць. Українська літературна енциклопедія
крокодил — Крокоди́л, -ла; -ди́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
крокодил — КРОКОДИ́Л, а, ч. Великий земноводний плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків; живе в тропічних країнах. Широкі смужки червоного світа.. падали на стародавній довгий фортеп’ян, схожий на крокодила з вузьким хвостом (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
крокодил — Крокоди́л, -ла м. Крокодилъ. Сокрушаєш крокодила і годуєш сем'ї дикі. К. Псалт. 170. Словник української мови Грінченка