крокодил

КРОКОДИ́Л, а, ч.

Великий земноводний хижий плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків.

Біля берега на обмілинах вигрівалися на сонці крокодили (І. Росоховатський);

Підпливши до берега, крокодил виставив з води широку огидну пащу з конусоподібними рідкими, але гострими зубами і пірнув (В. Малик);

З темних глибин Африки невпинно пливли в ту землю раби, золото, слонова кістка, шкіри крокодилів (П. Загребельний);

– По берегах річок, що течуть через льяноси, водяться і ненажерливі крокодили, і водяні змії анаконди (Ю. Бедзик);

Лежачи в мулистій засідці або повільно плаваючи біля берега подібно до старої колоди, крокодил вистежує жертву, а потім стрімко її атакує (з наук.-попул. літ.);

Крокодили поширені в тропічних та субтропічних регіонах, зокрема в спекотних районах Центральної й Південної Америки, Африки, Азії та Австралії (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. крокодил — крокоди́л іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. крокодил — КРОКОДИЛ – АЛІГАТОР – КАЙМАН Крокодил, -а. Великий плазун з панцирним покриттям. Алігатор, -а. Тупорилий крокодил, який водиться в Америці та Південній Азії (в Китаї). Кайман, -а. Крокодил, який водиться в Центральній та Південній Америці.  Літературне слововживання
3. крокодил — -а, ч. Великий земноводний плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків; живе в тропічних країнах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. крокодил — А, ч. 1. знев. Людина з вищою освітою. І що ти думаєш, цей крокодил зараз стоїть, торгує на ринку. 2. Характеристика людини; напр., щоб дізнатись, чи подобається дівчина, питають: крокодил — не крокодил (подобається — не подобається). Ну, що, крокодил — не крокодил?  Словник сучасного українського сленгу
5. крокодил — (-а) ч.; мол.; несхвальн. Негарна дівчина, жінка.  Словник жарґонної лексики української мови
6. КРОКОДИЛ — • "КРОКОДИЛ" - громад.-політ. і літ.-мист. журнал сатири і гумору. Виходить з червня 1922 в Москві (спочатку як щотижневий ілюстр. додаток до "Рабочей газеты", а з серпня — під тепер. назвою); з 1932 — у вид-ві "Правда", тричі на місяць.  Українська літературна енциклопедія
7. крокодил — Крокоди́л, -ла; -ди́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. крокодил — КРОКОДИ́Л, а, ч. Великий земноводний плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків; живе в тропічних країнах. Широкі смужки червоного світа.. падали на стародавній довгий фортеп’ян, схожий на крокодила з вузьким хвостом (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
9. крокодил — Крокоди́л, -ла м. Крокодилъ. Сокрушаєш крокодила і годуєш сем'ї дикі. К. Псалт. 170.  Словник української мови Грінченка