крокодил

КРОКОДИ́Л, а, ч.

Великий земноводний хижий плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків.

Біля берега на обмілинах вигрівалися на сонці крокодили (І. Росоховатський);

Підпливши до берега, крокодил виставив з води широку огидну пащу з конусоподібними рідкими, але гострими зубами і пірнув (В. Малик);

З темних глибин Африки невпинно пливли в ту землю раби, золото, слонова кістка, шкіри крокодилів (П. Загребельний);

– По берегах річок, що течуть через льяноси, водяться і ненажерливі крокодили, і водяні змії анаконди (Ю. Бедзик);

Лежачи в мулистій засідці або повільно плаваючи біля берега подібно до старої колоди, крокодил вистежує жертву, а потім стрімко її атакує (з наук.-попул. літ.);

Крокодили поширені в тропічних та субтропічних регіонах, зокрема в спекотних районах Центральної й Південної Америки, Африки, Азії та Австралії (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

крокодил — крокоди́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
крокодил — КРОКОДИЛ – АЛІГАТОР – КАЙМАН Крокодил, -а. Великий плазун з панцирним покриттям. Алігатор, -а. Тупорилий крокодил, який водиться в Америці та Південній Азії (в Китаї). Кайман, -а. Крокодил, який водиться в Центральній та Південній Америці. Літературне слововживання
крокодил — -а, ч. Великий земноводний плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків; живе в тропічних країнах. Великий тлумачний словник сучасної мови
крокодил — А, ч. 1. знев. Людина з вищою освітою. І що ти думаєш, цей крокодил зараз стоїть, торгує на ринку. 2. Характеристика людини; напр., щоб дізнатись, чи подобається дівчина, питають: крокодил — не крокодил (подобається — не подобається). Ну, що, крокодил — не крокодил? Словник сучасного українського сленгу
крокодил — (-а) ч.; мол.; несхвальн. Негарна дівчина, жінка. Словник жарґонної лексики української мови
КРОКОДИЛ — • "КРОКОДИЛ" - громад.-політ. і літ.-мист. журнал сатири і гумору. Виходить з червня 1922 в Москві (спочатку як щотижневий ілюстр. додаток до "Рабочей газеты", а з серпня — під тепер. назвою); з 1932 — у вид-ві "Правда", тричі на місяць. Українська літературна енциклопедія
крокодил — Крокоди́л, -ла; -ди́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
крокодил — КРОКОДИ́Л, а, ч. Великий земноводний плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків; живе в тропічних країнах. Широкі смужки червоного світа.. падали на стародавній довгий фортеп’ян, схожий на крокодила з вузьким хвостом (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
крокодил — Крокоди́л, -ла м. Крокодилъ. Сокрушаєш крокодила і годуєш сем'ї дикі. К. Псалт. 170. Словник української мови Грінченка