кротовище

крото́вище

-а, с.

Те саме, що кротовина 1).

Значення в інших словниках

1. кротовище — крото́вище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кротовище — КРОТО́ВИЩЕ, а, с. Те саме, що кротови́на 1, 2. Пройшовши кілька кроків, Мірошниченко нахиляється над гніздом сліду, втиснутого в чорну куповину кротовища (М.  Словник української мови у 20 томах
3. кротовище — КРОТО́ВИЩЕ, а, с. Те саме, що кротови́на 1. — А ти ж її [землю] бачив? — тремтять прив’ялі довгасті повіки старого.. — Ходаки з кротовища взяли її (Стельмах, І, 1962, 21).  Словник української мови в 11 томах