кружок

кружо́к

-жка, ч.

1》 Зменш. до круг I 2), 3).

2》 у знач. присл. кружка, рідко кружком, кружкома. Те саме, що колом (див. коло I 3)).

3》 Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі.

Значення в інших словниках

1. кружок — кружо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кружок — Кружо́к. Гурток. Самсонюк [...] ступав собі домів, вертаючи ся з літературних вечерниць, що відбули ся були в кружку товаришів (Галіп, 32) // рос. кружок — гурток.  Українська літературна мова на Буковині
3. кружок — (людей) гурток, гурт, див. круг  Словник чужослів Павло Штепа
4. кружок — КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М. Коцюбинський); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (М.  Словник української мови у 20 томах
5. кружок — Кружо́к, -жка́; кружки́, -жкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кружок — КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб., І, 1955, 41); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (Стельмах, II, 1962, 104). 2. у знач. присл.  Словник української мови в 11 томах
7. кружок — Кружо́к, -жка́ м. ум. отъ круг. 1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. ставати, сідати кружка. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана.  Словник української мови Грінченка