кружок
КРУЖО́К, жка́, ч.
1. Зменш. до круг¹ 2, 3.
Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб., І, 1955, 41);
Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (Стельмах, II, 1962, 104).
2. у знач. присл. кружка́, рідко кружко́м. Те саме, що ко́лом ( див. ко́ло¹ 3).
— Сідайте ж бо кружка та й слухайте (Вовчок, І, 1955, 60);
Всі сполошилися й оточили діда кружком (Стар., Облога.., 1961, 31);
Сон покинув його, і він ходив кружка по кімнаті, шукаючи.. виходу з свого становища (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 298).
3. Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі.
Він.. потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками (Н.-Лев., II, 1956, 270);
На.. долівці лежали кружки від кадоба (Коцюб., І, 1955, 39);
У невеликій тарі спецій кладуть лише два шари — на дно бочки і зверху під кружки (Колг. Укр., 8, 1956, 36).
Словник української мови (СУМ-11)