кружок —
кружо́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
кружок —
Кружо́к. Гурток. Самсонюк [...] ступав собі домів, вертаючи ся з літературних вечерниць, що відбули ся були в кружку товаришів (Галіп, 32) // рос. кружок — гурток.
Українська літературна мова на Буковині
кружок —
-жка, ч. 1》 Зменш. до круг I 2), 3). 2》 у знач. присл. кружка, рідко кружком, кружкома. Те саме, що колом (див. коло I 3)). 3》 Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кружок —
КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М. Коцюбинський); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (М.
Словник української мови у 20 томах
кружок —
КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб., І, 1955, 41); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (Стельмах, II, 1962, 104). 2. у знач. присл.
Словник української мови в 11 томах
кружок —
Кружо́к, -жка́ м. ум. отъ круг. 1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. ставати, сідати кружка. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана.
Словник української мови Грінченка