Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
крупник —
крупни́к іменник чоловічого роду юшка
Орфографічний словник української мови
крупник —
КРУПНИ́К, у́, ч. Густа юшка з крупів (у 1 знач.). Крупник кулішеві брат (Номис); Очі їй зайшли сльозою, а руки затремтіли, що аж ледве крупнику з рук не випустила, несучи до стола (Леся Українка); Цілу Пилипівку піст. Хліб із цибулею та олієм [олією].
Словник української мови у 20 томах
крупник —
кру́пник (кру́пняк) кул. зупа із крупи (ср, ст): На карті, яку їм подали, були позамазувані всі страви, крім крупника і сіканців. Оксана покрутила носом. Сіканці в ресторані! (Марська)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
крупник —
КРУПНИ́К, у, ч. Густа юшка з крупів (у 1 знач.). Крупник кулішеві брат (Номис, 1864, № 12323); Очі їй зайшли сльозою, а руки затремтіли, що аж ледве крупнику з рук не випустила, несучи до стола (Л. Укр., III, 1952, 553); Підсміюючись, він..
Словник української мови в 11 томах
крупник —
Крупник, -ку м. Кашица жидкая изъ крупы. Чуб. VII. 439. Крупник кулішеві брат. Ном. № 12322.
Словник української мови Грінченка