крупник
КРУПНИ́К, у́, ч.
Густа юшка з крупів (у 1 знач.).
Крупник кулішеві брат (Номис);
Очі їй зайшли сльозою, а руки затремтіли, що аж ледве крупнику з рук не випустила, несучи до стола (Леся Українка);
Цілу Пилипівку піст. Хліб із цибулею та олієм [олією]. Картоплю з огірком та пісний крупник. Цілий тиждень не обідає Матвій гарячого (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)