кручуватий

кручува́тий

-а, -е.

Із досить крутими схилами.

|| Стрімчастий.

Значення в інших словниках

1. кручуватий — кручува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кручуватий — КРУЧУВА́ТИЙ, а, е. Із досить крутими схилами. Ти ідеш, сіяючи в промінні, Кручуватим берегом ріки (І. Вирган); // Стрімчастий. У цьому яру пан бив колись камінь на свою кам'яницю та й вибив оту глибоку яму з кручуватими стінами (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. кручуватий — КРУЧУВА́ТИЙ, а, е. Із досить крутими схилами. Ти ідеш, сіяючи в промінні. Кручуватим берегом ріки (Вирган, В розп. літа, 1959, 68); // Стрімчастий. У цьому яру пан бив колись камінь на свою кам’яницю та й вибив оту глибоку яму з кручуватими стінами (Гр., II, 1963, 296).  Словник української мови в 11 томах