кріп

кропу, ч.

Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів.

Значення в інших словниках

1. кріп — кріп іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кріп — КРІП, кро́пу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, яку використовують як ароматичну приправу для страв, а також для консервування і соління овочів. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (І.  Словник української мови у 20 томах
3. кріп — Однорічна трав'яниста рослина родини зонтичних, овочева культура; в Україні поширений к. запашний; споживають свіжим, як прянощі в кулінарії та при консервуванні, двосім'янка містить к. олію, яку застосовують у харчовій та косметичній промисловості.  Універсальний словник-енциклопедія
4. кріп — Кріп, кро́пу, -пові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кріп — КРІП, кро́пу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. кріп — Кріп, кро́пу м. 1) раст. Укропъ, Anethum graveolens. Лв. 96. Ой кріп та ромен та петрушечка. Чуб. V. 11. 2) = окріп. Вх. Лем. 428.  Словник української мови Грінченка