кріп

КРІП, кро́пу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів.

У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (Н.-Лев., II, 1956, 101);

Зелений кріп вихапувався з-поміж повзучих огірків (Фр., IV, 1950, 201);

У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки (Рильський, III, 1961, 294).

Значення в інших словниках

1. кріп — кріп іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кріп — кропу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кріп — КРІП, кро́пу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, яку використовують як ароматичну приправу для страв, а також для консервування і соління овочів. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кріп — Однорічна трав'яниста рослина родини зонтичних, овочева культура; в Україні поширений к. запашний; споживають свіжим, як прянощі в кулінарії та при консервуванні, двосім'янка містить к. олію, яку застосовують у харчовій та косметичній промисловості.  Універсальний словник-енциклопедія
5. кріп — Кріп, кро́пу, -пові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кріп — Кріп, кро́пу м. 1) раст. Укропъ, Anethum graveolens. Лв. 96. Ой кріп та ромен та петрушечка. Чуб. V. 11. 2) = окріп. Вх. Лем. 428.  Словник української мови Грінченка