кульбака

кульба́ка

-и, ж., заст.

Сідло.

Висадити з кульбаки — вибити з коня.

Значення в інших словниках

1. кульбака — Кульба́ка: — сідло [42;54]  Словник з творів Івана Франка
2. кульбака — кульба́ка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. кульбака — див. СІДЛО.  Словник синонімів Караванського
4. кульбака — КУЛЬБА́КА, и, ж., заст. Сідло. Який кінь, така й кульбака (Номис); За тиждень вернувся [батько] і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький); Слуги виносять із сусідньої кімнати оружжя, мечі, кульбаки, ратища і подають Гостомислові (І.  Словник української мови у 20 томах
5. кульбака — кульбака, кулбака сідло  Словник застарілих та маловживаних слів
6. кульбака — СІДЛО́ (пристосування для їзди верхи на коні, мулі і т. ін.), КУЛЬБА́КА заст.; ТА́РНИЦЯ діал. (дерев'яне). Яресько, підлетівши до коня, швидко відв'язав його, скочив у сідло (О. Гончар); За тиждень вернувся і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький).  Словник синонімів української мови
7. кульбака — КУЛЬБА́КА. и, ж., заст. Сідло. За тиждень вернувся [батько] і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев’яти (Стар., Облога.., 1961, 18); Слуги виносять із сусідньої кімнати оружжя, мечі, кульбаки, ратища і подають Гостомислові (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. кульбака — Кульба́ка, -ки ж. Сѣдло. Який кінь, така й кульбака. Ном. № 8011.  Словник української мови Грінченка