куниця
куни́ця
-і, ж.
1》 Дрібна хижа тварина родини куницевих з цінним пухнастим хутром.
|| Хутро цієї тварини.
2》 перен., нар.-поет. Наречена.
3》 іст. Плата князеві, поміщикові тощо за шлюб.
4》 іст. Грошова одиниця.
5》 рідко. Волоть очерету.
Великий тлумачний словник сучасної української мови