Значення в інших словниках
-
кунктатор —
кункта́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
кунктатор —
КУНКТА́ТОР, а, ч., книжн. Повільна, нерішуча, обережна людина. Творилися самостійні повстансько-козацькі відділи, виростали в багатотисячні корпуси і нетерпеливо оглядалися на кунктатора гетьмана (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
кунктатор —
кункта́тор (лат. cunctator, від cunctor – барюся, зволікаю) повільна, нерішуча, обережна людина.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
кунктатор —
КУНКТА́ТОР, а, ч. Млява, нерішуча людина.
Словник української мови в 11 томах