кунктатор

КУНКТА́ТОР, а, ч., книжн.

Повільна, нерішуча, обережна людина.

Творилися самостійні повстансько-козацькі відділи, виростали в багатотисячні корпуси і нетерпеливо оглядалися на кунктатора гетьмана (з наук.-попул. літ.);

Пруст, цей великий літературний кунктатор, – не курйоз, не анахронізм, не історико-літературний болід, що потрапив у чужу атмосферу. Пруст відповідає тому психологічному самовідштовхуванню, що насамперед виявляється в художньому слові (із журн.).

Значення в інших словниках

1. кунктатор — кункта́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кунктатор — -а, ч. Млява, нерішуча людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кунктатор — кункта́тор (лат. cunctator, від cunctor – барюся, зволікаю) повільна, нерішуча, обережна людина.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. кунктатор — КУНКТА́ТОР, а, ч. Млява, нерішуча людина.  Словник української мови в 11 томах