кунктатор

КУНКТА́ТОР, а, ч., книжн.

Повільна, нерішуча, обережна людина.

Творилися самостійні повстансько-козацькі відділи, виростали в багатотисячні корпуси і нетерпеливо оглядалися на кунктатора гетьмана (з наук.-попул. літ.);

Пруст, цей великий літературний кунктатор, – не курйоз, не анахронізм, не історико-літературний болід, що потрапив у чужу атмосферу. Пруст відповідає тому психологічному самовідштовхуванню, що насамперед виявляється в художньому слові (із журн.).