1. Словник української мови в 11 томах

кунктатор

КУНКТА́ТОР, а, ч. Млява, нерішуча людина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кунктатор — кункта́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кунктатор — -а, ч. Млява, нерішуча людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кунктатор — КУНКТА́ТОР, а, ч., книжн. Повільна, нерішуча, обережна людина. Творилися самостійні повстансько-козацькі відділи, виростали в багатотисячні корпуси і нетерпеливо оглядалися на кунктатора гетьмана (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. кунктатор — кункта́тор (лат. cunctator, від cunctor – барюся, зволікаю) повільна, нерішуча, обережна людина. Словник іншомовних слів Мельничука