1. Словник української мови в 11 томах

куничник

КУНИ́ЧНИК, а, ч. (Calamagrostis Adans.). Багаторічна кормова трава родини злакових з повзучим кореневищем і розлогим волотевим суцвіттям.

На Михайлівській цілині.. багато так званих широколистих злаків — стоколоса безостого, вівсюнців, пирію, куничника та інших (По заповідних місцях.., 1960, 44);

Ось ще одна група.. рослин з українських степів — кореневищні злаки: пирій, куничник, чаполоть, стоколос безостий (Знання.., 10, 1976, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куничник — -а, ч. Багаторічна кормова трава родини злакових з повзучим кореневищем і розлогим волотевим суцвіттям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. куничник — КУНИ́ЧНИК, а, ч. Трав'яниста багаторічна кормова рослина родини злакових з повзучим кореневищем і розлогим волотевим суцвіттям. У рослинному покриві мілководної ділянки річки можна побачити митлицю повзучу та куничник (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах