куничний
КУНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до куни́ця 1.
Він головно хотів якнайскоріше виміняти боброві та куничні шкірки на метал чи сукно (Оп., Іду.., 1958, 278).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куничний — куни́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- куничний — -а, -е. Прикм. до куниця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- куничний — КУНИ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що куни́чий. Він головно хотів якнайскоріше виміняти боброві та куничні шкірки на метал чи сукно (Юліан Опільський); Куничне платили ті, які видавали дочок заміж (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах