куничний

Значення в інших словниках

1. куничний — -а, -е. Прикм. до куниця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
2. куничний — КУНИ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що куни́чий. Він головно хотів якнайскоріше виміняти боброві та куничні шкірки на метал чи сукно (Юліан Опільський); Куничне платили ті, які видавали дочок заміж (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. куничний — КУНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до куни́ця 1. Він головно хотів якнайскоріше виміняти боброві та куничні шкірки на метал чи сукно (Оп., Іду.., 1958, 278). Словник української мови в 11 томах