куничний
куни́чний
-а, -е.
Прикм. до куниця 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куничний — куни́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- куничний — КУНИ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що куни́чий. Він головно хотів якнайскоріше виміняти боброві та куничні шкірки на метал чи сукно (Юліан Опільський); Куничне платили ті, які видавали дочок заміж (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- куничний — КУНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до куни́ця 1. Він головно хотів якнайскоріше виміняти боброві та куничні шкірки на метал чи сукно (Оп., Іду.., 1958, 278). Словник української мови в 11 томах