1. Словник української мови у 20 томах

куничник

КУНИ́ЧНИК, а, ч.

Трав'яниста багаторічна кормова рослина родини злакових з повзучим кореневищем і розлогим волотевим суцвіттям.

У рослинному покриві мілководної ділянки річки можна побачити митлицю повзучу та куничник (з наук. літ.);

У правобережній частині Києва найпоширенішими є дубово-соснові та соснові ліси, в трав'яному покриві яких трапляються такі рослини, як гориця, конвалія, куничник (з наук. літ.);

Ось ще одна група рослин з українських степів – кореневищні злаки: пирій, куничник, чаполоть, стоколос безостий (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куничник — -а, ч. Багаторічна кормова трава родини злакових з повзучим кореневищем і розлогим волотевим суцвіттям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. куничник — КУНИ́ЧНИК, а, ч. (Calamagrostis Adans.). Багаторічна кормова трава родини злакових з повзучим кореневищем і розлогим волотевим суцвіттям. На Михайлівській цілині.. Словник української мови в 11 томах