1. Орфографічний словник української мови

кунктатор

кункта́тор

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кунктатор — -а, ч. Млява, нерішуча людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кунктатор — КУНКТА́ТОР, а, ч., книжн. Повільна, нерішуча, обережна людина. Творилися самостійні повстансько-козацькі відділи, виростали в багатотисячні корпуси і нетерпеливо оглядалися на кунктатора гетьмана (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. кунктатор — кункта́тор (лат. cunctator, від cunctor – барюся, зволікаю) повільна, нерішуча, обережна людина. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. кунктатор — КУНКТА́ТОР, а, ч. Млява, нерішуча людина. Словник української мови в 11 томах