кунктатор
кункта́тор
(лат. cunctator, від cunctor – барюся, зволікаю)
повільна, нерішуча, обережна людина.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кунктатор — кункта́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кунктатор — -а, ч. Млява, нерішуча людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кунктатор — КУНКТА́ТОР, а, ч., книжн. Повільна, нерішуча, обережна людина. Творилися самостійні повстансько-козацькі відділи, виростали в багатотисячні корпуси і нетерпеливо оглядалися на кунктатора гетьмана (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- кунктатор — КУНКТА́ТОР, а, ч. Млява, нерішуча людина. Словник української мови в 11 томах