кунктатор

кункта́тор

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. кунктатор — -а, ч. Млява, нерішуча людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кунктатор — КУНКТА́ТОР, а, ч., книжн. Повільна, нерішуча, обережна людина. Творилися самостійні повстансько-козацькі відділи, виростали в багатотисячні корпуси і нетерпеливо оглядалися на кунктатора гетьмана (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. кунктатор — кункта́тор (лат. cunctator, від cunctor – барюся, зволікаю) повільна, нерішуча, обережна людина.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. кунктатор — КУНКТА́ТОР, а, ч. Млява, нерішуча людина.  Словник української мови в 11 томах