Значення в інших словниках
-
куня —
куня́ іменник жіночого роду волоть очерету діал.
Орфографічний словник української мови
-
куня —
КУНЯ́, і́, ж., діал. Волоть очерету; куниця (у 5 знач.). В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
-
куня —
ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К.
Словник синонімів української мови
-
куня —
КУНЯ́, і́, ж., діал. Волоть очерету. Цупкі й високі очеретини блищали на сонці, як золоті; куня стелилась за вітром та привітно шуміла, як лан стиглої високої пшениці (Коцюб., І, 1955, 373).
Словник української мови в 11 томах
-
куня —
Куня́, -ні́ ж. = куниця 4. Конст. у.
Словник української мови Грінченка