куня
КУНЯ́, і́, ж., діал.
Волоть очерету; куниця (у 5 знач.).
В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)КУНЯ́, і́, ж., діал.
Волоть очерету; куниця (у 5 знач.).
В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)