куя куя́ -ї, ч., зах. Понура людина; старий буркотун. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках куя — Куя́, куї́ м. Понура; брюзга, старый ворчунъ. Вх. Зн. 31. Словник української мови Грінченка