Словник української мови Грінченка

куя

Куя́, куї́

м. Понура; брюзга, старый ворчунъ. Вх. Зн. 31.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. куя — -ї, ч., зах. Понура людина; старий буркотун.  Великий тлумачний словник сучасної мови