кіннотний

кінно́тний

-а, -е.

Прикм. до кіннота.

Значення в інших словниках

1. кіннотний — кінно́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кіннотний — КІННО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до кінно́та. За першим редутом козаки захопили другий, витиснувши звідти кіннотні й піхотні частини та захопивши артилерію (О. Апанович); Запоріжці .. навальною кіннотною атакою ударили з тилу (Р.  Словник української мови у 20 томах
3. кіннотний — КІННО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до кінно́та. Боженко стоїть серед поля, де тупіт кіннотний і мла (Мал., Звенигора, 1959, 103).  Словник української мови в 11 томах