кіннотний

КІННО́ТНИЙ, а, е.

Прикм. до кінно́та.

За першим редутом козаки захопили другий, витиснувши звідти кіннотні й піхотні частини та захопивши артилерію (О. Апанович);

Запоріжці .. навальною кіннотною атакою ударили з тилу (Р. Іваничук);

У кіннотній атаці головними для неї [Марусі] були карабін і наган (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. кіннотний — кінно́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кіннотний — -а, -е. Прикм. до кіннота.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кіннотний — КІННО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до кінно́та. Боженко стоїть серед поля, де тупіт кіннотний і мла (Мал., Звенигора, 1959, 103).  Словник української мови в 11 томах