кіфоз

кіфо́з

-у, ч., мед.

Викривлення у людей хребта випуклістю назад.

Вроджений кіфоз — кіфоз, зумовлений порушеннями розвитку передніх відділів тіл хребців.

Мобільний кіфоз — кіфоз, який розвивається при слабкості м'язів спини та звичній неправильній позі.

Значення в інших словниках

1. кіфоз — кіфо́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кіфоз — КІФО́З, у, ч., мед. Природжений або набутий унаслідок певних хвороб вигин хребта опуклістю назад. Тривалий перебіг кіфозу призводить до появи клиноподібної деформації хребців, руйнування міжхребцевих хрящів (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. кіфоз — кіфо́з (від грец. κυφός – згорблений) викривлення у людей хребта (здебільшого грудного відділу) випуклістю назад.  Словник іншомовних слів Мельничука