кіфоз

КІФО́З, у, ч., мед.

Природжений або набутий унаслідок певних хвороб вигин хребта опуклістю назад.

Тривалий перебіг кіфозу призводить до появи клиноподібної деформації хребців, руйнування міжхребцевих хрящів (з наук. літ.);

Кіфоз, що виникає в грудному відділі хребта, клінічно проявляється у вигляді синдрому “круглої спини” (з наук.-попул. літ.);

Термін “кіфоз” походить від грецьких слів, що означають “горб” і “зігнутий” (із журн.).

△ (1) Компресі́йний кіфо́з – викривлення хребта внаслідок компресійного клиноподібного перелому тіла одного або кількох хребців.

Якщо остеохондроз супроводжується защемленням нервових закінчень, то розвивається компресійний кіфоз (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. кіфоз — кіфо́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кіфоз — -у, ч., мед. Викривлення у людей хребта випуклістю назад. Вроджений кіфоз — кіфоз, зумовлений порушеннями розвитку передніх відділів тіл хребців. Мобільний кіфоз — кіфоз, який розвивається при слабкості м'язів спини та звичній неправильній позі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кіфоз — кіфо́з (від грец. κυφός – згорблений) викривлення у людей хребта (здебільшого грудного відділу) випуклістю назад.  Словник іншомовних слів Мельничука