кіфоз
КІФО́З, у, ч., мед.
Природжений або набутий унаслідок певних хвороб вигин хребта опуклістю назад.
Тривалий перебіг кіфозу призводить до появи клиноподібної деформації хребців, руйнування міжхребцевих хрящів (з наук. літ.);
Кіфоз, що виникає в грудному відділі хребта, клінічно проявляється у вигляді синдрому “круглої спини” (з наук.-попул. літ.);
Термін “кіфоз” походить від грецьких слів, що означають “горб” і “зігнутий” (із журн.).
△ (1) Компресі́йний кіфо́з – викривлення хребта внаслідок компресійного клиноподібного перелому тіла одного або кількох хребців.
Якщо остеохондроз супроводжується защемленням нервових закінчень, то розвивається компресійний кіфоз (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіфоз — кіфо́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кіфоз — -у, ч., мед. Викривлення у людей хребта випуклістю назад. Вроджений кіфоз — кіфоз, зумовлений порушеннями розвитку передніх відділів тіл хребців. Мобільний кіфоз — кіфоз, який розвивається при слабкості м'язів спини та звичній неправильній позі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіфоз — кіфо́з (від грец. κυφός – згорблений) викривлення у людей хребта (здебільшого грудного відділу) випуклістю назад. Словник іншомовних слів Мельничука