1. Словник української мови у 20 томах

кіфара

КІФА́РА, рідко КИФА́РА, КІТА́РА, и, ж.

У стародавніх греків – струнний щипковий інструмент, подібний до ліри.

Аполлон заспівав у супроводі кіфари, Венера під сю розкішну музику вивела гарний танок (І. Франко);

Аріон діставав саморобну кіфару й торкався натертими пучками її семи струн (І. Білик);

Якби йому [греку] кіфара семиструнна, то він би і вакхічне щось утнув! (Л. Костенко);

I в громi – чується менi – дзвенить тривожена кифара... (В. Стус);

У Новому Заповіті кіфара згадується як інструмент, на якому гратимуть янголи – переможці над апокаліптичним звіром (з наук.-попул. літ.);

Атрибутами Аполлона були лук і стріли, кітара, вуж, лебідь, яструб, крук, лавр тощо (із журн.);

* У порівн. Все шукаю початку й кінця... І несе мене, ніби кіфару Орфея, безжалісний часу потік, І довкола – на хвилях – серця!.. Заклинають і кличуть (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіфара — кіфа́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кіфара — кітара, -и, ж. У стародавніх греків – струнний щипковий інструмент, подібний до ліри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кіфара — (гр. kithara) — давньогрецький щипковий інструмент, подібний до ліри. Гру на К. називали кіфаристой; спів у супроводі К. — кіфародією, а музиканта – виконавця — кіфаристом. Словник-довідник музичних термінів
  4. кіфара — кіфа́ра, кіта́ра (грец. κιθάρα) давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент типу ліри (1). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кіфара — Щипковий хордофон; Гомер називав к. формінгою; атрибут Аполлона; плоска дерев'яна резонансна скринька з двома виступаючими раменами, з'єднаними поперечним ярмом; струни (до 20), перебирають пальцями або медіатором, який наз. плектрон. Універсальний словник-енциклопедія
  6. кіфара — КІФА́РА, и, ж. У стародавніх греків — струнний щипковий інструмент, подібний до ліри. Словник української мови в 11 томах