лаборант

лабора́нт

-а, ч.

1》 Науковий або технічний співпрацівник лабораторії, наукового закладу.

2》 Особа, що готує препарати, прилади для лабораторних занять у навчальних закладах.

Значення в інших словниках

1. лаборант — лабора́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лаборант — ЛАБОРА́НТ, а, ч. 1. Науково-технічний працівник лабораторії, наукового чи навчального закладу. Інженери і майстри, конструктори і лаборанти тісно тулилися за довгим столом у заводській їдальні навколо Шульги (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. лаборант — лабора́нт [від лат. laborans (laborantis) – працюючий] 1. Науковий або технічний співробітник лабораторії. 2. Особа, що готує препарати, прилади для лабораторних занять або лекцій в навчальних закладах.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. лаборант — ЛАБОРА́НТ, а, ч. 1. Науково-допоміжний працівник лабораторії, наукового закладу. Лабораторія безлюдна. По-одному, по-двоє кінчали свої частки роботи лаборанти (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
5. лаборант — рос. лаборант (від латин. ІаЬогапа (ІаЬогапїіз) — працюючий) — 1. Науковий або технічний співробітник лабораторії. 2. Особа, що готує препарати, прилади для лабораторних занять або лекцій у навчальних закладах.  Eкономічна енциклопедія