лаборант
ЛАБОРА́НТ, а, ч.
1. Науково-допоміжний працівник лабораторії, наукового закладу.
Лабораторія безлюдна. По-одному, по-двоє кінчали свої частки роботи лаборанти (Ю. Янов., II, 1958, 118);
Інженери і майстри, конструктори і лаборанти тісно тулилися за довгим столом у заводській їдальні навколо Шульги (Рибак, Час.., 1960, 100).
2. Помічник професора, викладача під час лабораторних занять.
Він тепер дуже занятий, вчиться до екзаменів, а разом з тим він лаборантом при фізичному кабінеті (Л. Укр., V, 1956, 140).
Словник української мови (СУМ-11)