лаборант
ЛАБОРА́НТ, а, ч.
1. Науково-технічний працівник лабораторії, наукового чи навчального закладу.
Інженери і майстри, конструктори і лаборанти тісно тулилися за довгим столом у заводській їдальні навколо Шульги (Н. Рибак);
Вона [Марія] й вийшла заміж за хлопця з останнього курсу, якого залишали лаборантом на кафедрі урології (Ю. Мушкетик);
Робота лаборанта хімічного аналізу досить складна і трудомістка, але разом з тим дуже важлива і цікава (з навч. літ.);
// Медичний лаборант.
Випускник отримує кваліфікацію молодшого спеціаліста “Лаборант медичний ” і має право обіймати посаду лаборанта медичного лабораторій всіх типів (з мови документів);
Лаборант повинен уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках (із журн.).
2. Помічник професора, викладача під час лабораторних занять.
Він тепер дуже занятий [зайнятий], вчиться до екзаменів, а разом з тим він лаборантом при фізичному кабінеті (Леся Українка);
Лаборант готує препарати, прилади для лабораторних занять або лекцій у навчальних закладах (із журн.);
Майстер-клас проводили вчитель інформатики та лаборант (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)