лановий

ланови́й

-а, -е, іст.

1》 Який має стосунок до володіння або користування землею.

|| у знач. ім. лановий, -вого, ч. Той, хто має ділянку землі або користується нею.

2》 у знач. ім. лановий, -вого, ч. Наглядач за польовими роботами у поміщика.

|| Польовий сторож.

Значення в інших словниках

1. Лановий — Ланови́й прізвище  Орфографічний словник української мови
2. лановий — див. сторож  Словник синонімів Вусика
3. лановий — ЛАНОВИ́Й, а́, е́, іст. 1. Який має стосунок до володіння або користування землею. На початку другої половини XVI ст. селянські господарства в Україні ділилися за майновим станом, на ряд груп: дворищні, .. ланові (з навч. літ.); // у знач. ім.  Словник української мови у 20 томах
4. лановий — ЛАНОВИ́Й, а́, е́, іст. 1. Який має стосунок до володіння або користування землею. На початку другої половини XVI ст. селянські господарства на Україні ділилися за майновим станом, на ряд груп: дворищні, .. ланові (Іст. УРСР. 1, 1953, 133); // у знач. ім.  Словник української мови в 11 томах
5. лановий — Ланови́й, -а́, -е́ 1) Поземельный. 2) м. Надсмотрщикъ за полевыми работами. А потім ягнята приснились у житі; лановий біжить та б'є мене добре і ніби, проклятий, свитину здирає. Шевч. 564. Дівчата на луці гребли...  Словник української мови Грінченка