легуючий

легу́ючий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до легувати.

2》 у знач. прикм. Якого додають у процесі плавлення до яких-небудь металів для надання їм певних якостей.

Значення в інших словниках

1. легуючий — легу́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. легуючий — ЛЕГУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до легува́ти. Україна імпортує легуючі (хром, ванадій), кольорові (алюміній, мідь, цинк, свинець, олово, вольфрам, молібден), дорогоцінні (золото, срібло, платиноїди) і рідкісні метали (із журн.). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. легуючий — ЛЕГУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до легува́ти. 2. у знач. прикм. Який додають при плавці до яких-небудь металів для надання їм певних якостей. Високі якості швидкорізальної сталі забезпечують легуючі елементи — вольфрам, хром (Різальні інстр.., 1955, 8).  Словник української мови в 11 томах