лицарство

ли́царство

-а, с., іст.

1》 Збірн. до лицар 1), 2).

2》 Діяльність, поведінка і звички лицаря.

Значення в інших словниках

1. лицарство — ли́ца́рство іменник середнього роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. лицарство — ЛИ́ЦА́РСТВО, а, с. 1. Збірн. до ли́цар. Співай нам, дідусю, про славне лицарство, Що водить, бувало, хоробрі полки (П. Куліш); Король Едвард не сподівавсь Шотландського повстання, Його лицарство розійшлось Уже на спочивання (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
3. лицарство — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь).  Словник синонімів української мови
4. лицарство — Ли́ца́рство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лицарство — ЛИ́ЦА́РСТВО, а, с., іст. 1. Збірн. до ли́цар 1, 2. Король Едвард не сподівавсь Шотландського повстання, Його лицарство розійшлось Уже на спочивання (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. лицарство — Лицарство, -ва с. Рыцарство. Грин. І. 192. Козацькі війни з ляхами, запорожське лицарство, — надали сміливости народові. Правда, 1867 (?), № 37.  Словник української мови Грінченка