лицарство

ЛИ́ЦА́РСТВО, а, с., іст.

1. Збірн. до ли́цар 1, 2.

Король Едвард не сподівавсь Шотландського повстання, Його лицарство розійшлось Уже на спочивання (Л. Укр., І, 1951, 358);

На старих, бризками сивої піни окутаних Дніпрових порогах спочиває слава древнього козацького лицарства (Собко, Шлях.., 1948, 129).

2. Діяльність, поведінка і звички лицаря.

Лицарські повинності гірше ярма, ти скинуть їх хочеш тепер, та дарма! У кров переходить лицарство! (Л. Укр., І, 1951, 440);

Рано вмерла в Юрка сентиментальна дитяча уява про лицарство (Коз., Вибр., 1947, 105).

Значення в інших словниках

1. лицарство — ли́ца́рство іменник середнього роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. лицарство — -а, с., іст. 1》 Збірн. до лицар 1), 2). 2》 Діяльність, поведінка і звички лицаря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лицарство — ЛИ́ЦА́РСТВО, а, с. 1. Збірн. до ли́цар. Співай нам, дідусю, про славне лицарство, Що водить, бувало, хоробрі полки (П. Куліш); Король Едвард не сподівавсь Шотландського повстання, Його лицарство розійшлось Уже на спочивання (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. лицарство — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь).  Словник синонімів української мови
5. лицарство — Ли́ца́рство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лицарство — Лицарство, -ва с. Рыцарство. Грин. І. 192. Козацькі війни з ляхами, запорожське лицарство, — надали сміливости народові. Правда, 1867 (?), № 37.  Словник української мови Грінченка