ловчий

ло́вчий

-а, -е.

1》 Стос. до ловів.

|| Признач. для знищення шкідників сільськогосподарських культур.

Ловча сітка мисл. — сітка, що застосовується для вилову птахів і деяких видів звірів.

Ловчий птах — спеціально вихований мисливцем для полювання птах.

2》 у знач. ім. ловчий, -чого, ч. Особа, що провадила у бояр, поміщиків полювання, найчастіше з собаками.

|| У Київській Русі та Московії – придворний, який відав князівським або царським полюванням.

|| В давні часи – мисливець.

Значення в інших словниках

1. ловчий — ло́вчий 1 прикметник прикметник до: ло́ви ло́вчий 2 іменник чоловічого роду, істота посада  Орфографічний словник української мови
2. ловчий — ЛО́ВЧИЙ, а, е. 1. Стос. до ловів. І пал рибальства благородний У грудях так шалено цвів, Що я й синів, і зеленів, – А все в човні стирчав з Ігнатом, У ловчій пристрасті співбратом (М.  Словник української мови у 20 томах
3. ловчий — ЛО́ВЧИЙ, а, е. 1. Стос. до ловів. І пал рибальства благородний У грудях так шалено цвів, Що я й синів, і зеленів, — А все в човні стирчав з Ігнатом, У ловчій пристрасті співбратом (Рильський, Поеми, 1957, 180); // Признач.  Словник української мови в 11 томах
4. ловчий — Ловчий, -чого м. 1) Ловчій. Спаслися ми, як пташки з клітки, як з сіті ловчого пірнаті. К. Псал. 292. 2) Ловитель (сказано было о ловившихъ убѣжавшихъ рекрутовъ).  Словник української мови Грінченка