Великий тлумачний словник сучасної мови

лоскотно

ло́скотно

лоскітно.

Присл. до лоскотний, лоскітний.

|| у знач. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. лоскотно — ло́скотно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. лоскотно — ЛО́СКОТНО, ЛО́СКІТНО. Присл. до ло́скотний. Плакучі верби лоскітно торкалися Івасикового обличчя ніжними косами (О. Бердник); З лежанки стрибнув кіт, замурликав, потерся дівчині об ногу, їй, мабуть, стало лоскотно, вона відштовхнула кота...  Словник української мови у 20 томах
  3. лоскотно — Ло́скотно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. лоскотно — ЛО́СКОТНО, ЛО́СКІТНО. Присл. до ло́скотний, ло́скітний. Стою між тоненьким і довгим віттям… Воно лоскотно торкає чоло (М. Ол., Чуєш.., 1959, 58); Лоскітно пахло в пасіці медом; Вони вийшли з машини. І одразу почули, як лоскітно й хвилююче пахне земля.  Словник української мови в 11 томах
  5. лоскотно — Ло́скотно нар. Щекотно. Дитині лоскотно, воно й сміється. Чуб. III. 108.  Словник української мови Грінченка