лоскотно

ЛО́СКОТНО, ЛО́СКІТНО.

Присл. до ло́скотний.

Плакучі верби лоскітно торкалися Івасикового обличчя ніжними косами (О. Бердник);

З лежанки стрибнув кіт, замурликав, потерся дівчині об ногу, їй, мабуть, стало лоскотно, вона відштовхнула кота, потерла ногу долонею (Ю. Мушкетик);

Зимовий день стоїть, як білий віл, І лоскотно мені обличчя лиже (Д. Павличко);

Босим ногам од незвички лоскотно було на гладенькому, як крига, але зігрітому сонцем мармурі (В. Дрозд);

У нього [Ненька] лоскітно тремтіло серце, а на очі наверталися непрохані сльози (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. лоскотно — ло́скотно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лоскотно — лоскітно. Присл. до лоскотний, лоскітний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лоскотно — Ло́скотно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. лоскотно — ЛО́СКОТНО, ЛО́СКІТНО. Присл. до ло́скотний, ло́скітний. Стою між тоненьким і довгим віттям… Воно лоскотно торкає чоло (М. Ол., Чуєш.., 1959, 58); Лоскітно пахло в пасіці медом; Вони вийшли з машини. І одразу почули, як лоскітно й хвилююче пахне земля.  Словник української мови в 11 томах
5. лоскотно — Ло́скотно нар. Щекотно. Дитині лоскотно, воно й сміється. Чуб. III. 108.  Словник української мови Грінченка